ЛОВ
У ки́тиці малечих снів рясно квітує
На луках пе́рвісних полів уя́ви рай
Й ди́ва світів чарівності. Розмай
Барв пізнання́ в цноті життя віншує
Світанок тла віків з зерна тої любові
У за́родку чуттів. У дум лакуні мла
Ще причаїлась між вогнів без зла
Й без янголів гріха у людолові
Блуду свідомості. Насіння слів в полові
Жнив розуму буття. Чи не свята дурня
Отой безглуздий переспів шукання
Де істин хлів? З кохання у злягання
Шлях діторо́дства звів. Його стерня –
Не степ живий. Він зрів з землі у часі
З неза́йманих дощів і рос душі природи
З волі вітрів, під ворожбу свободи,
А не під гавкіт псів чи ката дих на пласі,
Не з ве́ління панів, а в Бога іпостасі...
Павло Гай-Нижник28 березня 2022 р.