Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Макс Дрозд: *** ("Вже сутінки…") - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Білогай, 29.06.2022 - 08:37
"Та діти їх тепер до всіх байдужі..." Важкі часи, сумне сьогодення
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надзвичайно сумне й темне. Тому обрав сутінки як основний мотив. Дякую, що не оминаєте) Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Писав вірш після того, як над будинком полетіла ракета, тому емоції справжні. Радий візиту! Яніта Владович, 28.06.2022 - 13:26
Цікавий вірш.Єдине, що викликало здивування - оте "пряде". Не знаю, у скільки треба зазирнути вікон, аби побачити, як хтось пряде. Мені здається, навіть інструментів (веретено та штука, до якої чіпляють вовну) не знайти у сучасному місті. Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Яніто!Знайшлося! Бачив на власні очі, як одна жіночка працює з веретином у великому місті.. Довга історія, проте натрапив на таке - не вигадав ці рядки. Хотів підкреслити, що у великому місті стільки різних людей, стільки різних занять, всі різні.. Й Ви помітили цей нюанс з прядивом, за що я Вам вдячний! Яніта Владович відповів на коментар Яніта Владович, 29.06.2022 - 21:18
Це реальний факт? Навіть так? Справді, здивована.Єдиний раз, коли я бачила процес на власні очі: у дитинстві бабуся пряла. Це заворожує. Вже не так багато згадок з дитинства, але ця досі перед очима. Сіра хмарка вовни, ниточка від неї та веретено, що крутиться, наче дзига. Неймовірно. Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді, це неймовірне видовище, яке зачаровує...Я й сам не вірив, що бачу на свої очі. Чого тільки не зустрінеш у місті... Галина Лябук, 28.06.2022 - 11:34
Так, змінився час... Ще зовсім недавно зі сутінками лунала музика, призначали побачення, веселилися люди, а зараз - в молитві, щоб нічку переночувати...Чудово, хвилююче передали і розкрили тему гарного твору, але сумного. Сподобалось. Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Галино, що прочитали й прониклися.Все змінюється, а я вірю в те, що скоро й нічні тривоги зміняться лише тривогами душ та сердець, які ніяковіють від побачень з коханими. Врешті-решт, хочеться в це вірити) Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В такий час живемо. І переживемо. Ніяк інакше.Радий візиту! Катерина Собова, 28.06.2022 - 09:31
А в когось в сутінках обірветься життя... В страшний час нам довелося проходити земні випробування!
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що завітали, Катерино!Так, живемо в такі часи. Знаєте, є така істина: тяжкі часи народжують сильних людей - сильні люди творять легкі часи - легкі часи народжують слабких людей - слабкі люди творять тяжкі часи. Й так по коли. Отже, ми були слабкі, й це дійсно правда. Та ми змужнішали, стали сильними та обов"язково переможемо! Збудуємо легкі часи, а потім? Круговерть життя... mergeight, 28.06.2022 - 09:05
Ох зачепило аж за душу…чудовий вірш - страшна до жаху тема. Ви неймовірно можете передати почуття спокою та повного відчаю. Дякую! Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, що читаєте.Спочатку вірш писався просто про життя, про вечір, про "силуети" в вікнах. А потім - додалися сьогоднішні мотиви. Наталі Косенко - Пурик, 28.06.2022 - 07:03
Приємно читати рядки де так привабливо і зворушно поєднались смуток сьогодення та тонка душа автора, яка не залишила без уваги: ні силует жіночки в вікні, ні дитя, яке заколихують до сну... Дякую, Максе.
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку, Наталі!Надзвичайно приємно читати Ваші коментарі - дарують позитив на увесь день. Радий, що читаєте й розумієте - захоплююся Вами! Щиро дякую, що не оминаєте! Наталі Косенко - Пурик відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 28.06.2022 - 11:43
І Вам, Максе, щиро дякую.
Інна Рубан-Оленіч, 28.06.2022 - 00:11
Дуже гарна поезія. Зачіпає за душу... страшно... а чи буде завтра?
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В тому й справа: лягаєш спати й не знаєш, чи прокинешся...Дякую, що прониклися. |
|
|