Продовження сонета 92. Ліричний герой пана Списотруса вирішує, що уявлятиме, наче не знає про невірність своєї любові, бо невірність поки що не відображається у зовнішності.
Оригінал:
93.
So shall I live supposing thou art true
Like a deceived husband; so love’s face
May still seem love to me, though altered new—
Thy looks with me, thy heart in other place.
For there can live no hatred in thine eye,
Therefore in that I cannot know thy change.
In many’s looks the false heart’s history
Is writ in moods and frowns and wrinkles strange;
But heaven in thy creation did decree
That in thy face sweet love should ever dwell;
Whate’er thy thoughts or thy heart’s workings be,
Thy looks should nothing thence but sweetness tell.
How like Eve’s apple doth thy beauty grow
If thy sweet virtue answer not thy show!
Мій переклад:
93.
Продовжу жить, немов ще вірність маєш.
Як чоловік, довірливий дарма,
Прийму, що зовні є. Не відвертаєш
Обличчя, хоч вже приязнь відійшла.
Ненависть і твій зір — геть несумісні,
Не видаєш, що змеркли почуття.
Обличчя інші скривлять ненавмисно —
Й нещирі викажуть себе серця.
Та як любов, весь час тобі дивитись —
Так створено тебе, й не буде змін.
Задумувати зраду можеш, злитись —
Ласкавий погляд збережеш один.
Краса, мов Єви яблучко, шкідлива,
Як ласка — зовні, суть, проте, — зрадлива!
Переклад 10.07.2022