Життя твоє, неначе ти в трамваї, —
Біжить чи їде, хто як визнає.
Буває, щось у пам'яті ховає
І знову щось новеньке пізнає.
Ось тут зупинка перша промайнула, —
Дитинство було, як вишневий сад.
І ти у спогадах солодких потонула,
А потім... потім повернулася назад.
Ти їдеш, дивишся, — усе знайоме:
І вулиці, крамнички, навіть крам.
Усе таке важливе і вагоме,
Хоча б хвилинку ще побути там.
Та ні, не можна, — час і ці зупинки,
Ніхто, повір, не поверне назад.
Залишились лиш спогади - хвилинки,
Життя твоє — це справжній листопад.
Трамвай спинився, вийшла на зупинці,
Майнула думкою у майбуття,
І зберегла у серці, в своїй скриньці,
Усі найкращі, світлі відчуття.
03.11.2022 (с) Галина Гук
