Спини це все. Постав життя на паузу,
Щоб не втратити час гамузом.
Щоб не втратити ліку дотикам,
Щоб зірвати весняні котики,
Про які я забув цьогоріч
У балеті знайомих облич.
Я людина із тінню демона.
Я людина із тінню — де вона?
Безпроглядним поглядом зламаний —
Перелюблений, перезгаданий,
Перемелений й перетрощений —
У зневірі довірою зрощений,
Я — це я. Я людина, я є,
Лиш життя — От потоне! — пливе —
Переломане, переписане,
Наче в когось відбутого списане,
Розфарбоване темними барвами,
Нездійсненними тихими планами,
Спантеличене і залякане,
І стою, мов закляклий, я —
Недотрощений, недоломлений,
Я із чогось таємного зроблений.
Все навколо — Моє? Не моє?
Втім, нехай. Я ще є, я ще є!
20-22.IV.23
.
