Абсолютно вільний переклад власного вірша з російської
На грішній цій землі … ти – гість.
Прийшов – пішов…Ослабла міць.
Як зáвжди все, тебе нема.
В страшну годину, мов німа.
Шалено квітне абрикос.
Невже нечуваний мороз,
Якому притаманний гнів,
Позбавить дерево плодів?
Дармá, цього не бачиш ти…
Шляхами в інші йдеш світú,
Захмарні, не сприймає зір.
Людина – безпорадна й звір.
Не осягнути далечінь!
Перетворила образ в тінь.
Тобі опорою хто був?
Нещасний, навіть не збагнув,
Шкодá, допомогти не зміг.
На себе одягнувши гріх,
Отримує земля тіла,
Без нарікань всіляких, зла.
Лиш душі прагнуть до палат
Небесних, в пошуку порад.
Але життєву кожну мить
Чи зможе Всесвіт захистить,
Не відкриваючи секрет:
Падіння далі буде? Злет?
Ніхто не знає до кінця.
Не бачив Божого гінця…
А ти – лиш гість… Прийшов – пішов…
У тих, хто поряд … туга знов…
10.05 – 03.06.2023
Гость
Ты на Земле всего лишь гость…
Пришел – ушёл… Ты сдал свой пост.
Всё, как всегда: леса, поля.
Вот также крутится Земля.
В саду цветущий абрикос…
Налита солнцем, спеет рожь.
И облака плывут, и дождь,
Но будет без тебя покос…
Ты на Земле всего лишь гость…
Нет времени на грусть и злость.
Крупицу счастья, что дана,
Сумей сберечь – твоя она.
Живи, но только не во лжи.
Мгновеньем жизни дорожи.
Изменчив беспредельно мир:
Загадка, тайна, блеск, кумир.
Но мир по-прежнему жесток.
Для гостя ограничен срок.
И нужно правильно уйти,
Сказав последнее: прости…
Спешить, кому-то слать поклон?
Или претензию, укор?
Как полагается гостям?
Не подчиняться же страстям???!!!
Любить, хранить, ценить, что есть.
А гостю – знать пора и честь…
05.04.2017