Асиметрія півдня: будинки, дерева та вчинки,
і чатують надворі коти, затишна охорона.
Колір моря у сутінках — очі південної жінки,
що навпроти сидить, споживає по краплі червоне.
Повітря поволі холоне.
Асиметрія півдня, і серпня сухі поцілунки.
Чи я можу розслабити свій переможний мускул?
І чи можу я зняти спітнілі свої обладунки?
Обернувши до сонця-люстерка обличчя-пелюстку,
побачити врешті пустку.
Бути тут — танцювати на кожних нічних світлофорах
і лежать горілиць на нагрітих за день перехрестях.
Хочеш дихати сіллю, та з нею вдихаєш порох,
бо він вже на підкірці, у серці, на іклах, на шерсті.
Під кігтями крихти і в порах.
Асиметрія півдня. Семантика його графіті,
морзе вибитих вікон, які вберегти не вдалося…
Та сухі поцілунки на диво такі соковиті!
Колір моря вночі — це південної жінки волосся,
рамена її
відкриті...
