а біль був її спасінням
фортецею
обладунком
де ніжність знімала крила
там воля гострила стріли
у сутінках прохолодних
так легко було
відпочити
світанок - і тільки в півоберта
обличчям назустріч променям
далеко ідеш , подорожня ?
до Бога ?
чи може й далі ?
невже в безкінечному світі
любові
тобі
немає ?
мовчала вона
не зважала
питань було так багато
а їй ще ж у цьому безмежжі
себе і своє шукати...