ВИРОК
Уперше нишком я́ву тиша розбудила –
Порожня до безкраю невідомих прірв.
Немовби підступ – всеосяжна. Ухопила
Безлуння пустка потойбічних вирв
Свідомість за горлянку й та зомліла
В безкраїм жа́ху незбагненного. Позі́р:
Крізь га́мірність буття – безґлузда сила
Поглине враз життя. Як неозорий звір
Останній подих миті всмокче мла глузлива.
Сконає у ніщо воно – в незвіданий безмір
Вічної тиші, з ґвалту марноти́, де мертва віра.
Павло Гай-Нижник8 жовтня 2023 р.
