Настане мирний час,
Коли мине війна,
Що нині йде у нас
І що жалю не зна,
А серце й душу рве
На дрізки, на шматки,
Усе, що в них живе.
Всі почуття й думки
Лиш темні навіва.
Все ниє у мені.
І плачуть теж слова
Вкрай тужнії, сумні,
Стаючи на папір
У вигляді віршá,
Тому що до сих пір
Мене не полиша
Поезія, яка
В мені тече, мов кров.
Іде війна важка.
Наш край не поборов
Ще всіх тих ворогів,
Що вторглись, та ця мить,
Що всяк би з нас хотів
Зустріти, вже біжить
До нас так, як і ми
До неї, щоб жили
Щасливими людьми
Ми й більше не вели
Війни. Адже вона –
Це лиш суцільне зло,
Яке жалю не зна,
До кого б не прийшло.
Війна ще йде у нас,
Та їй кінець прийде́,
Тому що мирний час
До нас усіх вже йде.
Євген Ковальчук, 05. 10. 2022
