З неба нам сил дають
Люди, що рідні нам дуже
Люди, що тишею мріють
Більшість не знає, що суть
Гніви до Бога паплюжать
Бо біля Бога рідні вже не сивіють...
З неба нам сил дають
З неба нам дивляться в очі
З неба дарують надію
Тут закінчити війну
Справдити мрії пророчі
Очі бабусі що гріють
Що залишилися в пам'ять
Що не лишилась побачить
Рідних маленьких внучат
Нині я поміж містами
Згадую ніжну ту вдачу
Що від дитячих очат
Що від дитячих усмішок
Нііжно так посміхалась
Країла серце думками
Нині вона в ніжній тиші
Знаю я, там постаралась
Ангелом бути над нами...
Я неймовірно їй вдячний
За ту малечу науку
За те безмежне тепло
Всупереч дій пацанячим
Голос її - райські звуки
Пам'ять - до Раю вікно...
Дякую, рідна бабусе
Прикро, не дочекалась
Та ти і з неба все бачиш
Досі я жити ще вчуся
І ту науку, що дала
П'ю з найціннішої чаші...
