Один багач купив собі папугу
Посадив його в золоту клітку.
Хотів, щоб вчив мову ,мати друга,-
Щоб той співав ,як соловей влітку.
У нього кручений дзьоб довгий язик
Чує інших , копіює мову.
Як незадоволений ,то здіймає крик
Дав Бог розум ,щоб розумів мову.
І папуга вчить солов'їну мову
Прагне він співати ,як соловей.
Хоче він Всесвітню славу світову
бути на вершині серед людей.
Слухав соловейка пісню у саду,
Як співає голосом сопрано.
Вдихав спів, у рай музики досхочу...
Заздрив маленькій пташці - талану.
Папуга вслухався у різні голоси...
У спів жайворонка, канарейку.
Тягнувся до музики, та до краси...
Слухав горобчика, соловейка.
Він з тропічних країн зорів у вікно
І слухав щодня - трель солов'їну.
Співати ніжно ,як пташка не дано...
Оспівувати в лузі калину.
Вчився красиво, мило розмовляти
Тренував голос зранку до ночі.
Та ,як соловейко не вмів співати
Бо порвав свої зв'язки співучі.
Надірвав голос до почервоніння
І не може навіть говорити.
Та задихається ,як від куріння...
Захрип, і висот не підкорити.
А мораль друзі, у цій байці така...
Переспівував , те що не вміє.
Нехай танцюрист танцює гопака
кожна пташка співає те, що вміє.