Моє єдинеє життя,
Радію я тобі.
Думки, а також почуття,
Що маю я в собі,
Плекаю ніжно повсякчас,
О, мите чарівна,
Щоб я у будь-який же час
Щасливим був сповна.
Минеш ти, мов коротка мить,
І вже без вороття.
Тому повинен я цінить
Тебе, моє життя.
Найбільший дар ти, що дала
Та ненька, що, проте,
Не знав її я, та хвала
Їй хоч би і за те.
Допоки будеш ти в мені,
Я буду доти жить
І цінувати ночі, дні,
Їх кожну дивну мить.
Все те, що ти даєш, беру,
Та знай, що я служу
На цьому світі лиш добру
Й тоді, коли тужу.
Хай, може, в світі стільки зла,
Що ллється через край
Воно, добро ж його здола,
Йому поклавши край.
Я палко вірю в це й роблю
Все те, щоб так було.
Борюся з ним я без жалю,
Щоб врешті зникло зло,
Аби у думи й почуття
Воно повік не йшло,
А щоби ти, моє життя,
В мені, мов квіт, цвіло.
Євген Ковальчук, 08. 10. 2020
ID:
1000377
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 07.12.2023 21:34:09
© дата внесення змiн: 07.12.2023 21:34:09
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|