Регул. Малый король
Он тоже был руфером -
мастерил крышу на семи ветрах
между серым грунтом и сквозным эфиром -
холодным, как нездешняя ночь,
глядя в небо глазами серого птаха -
когда Белые зори скрывались за тучи,
а кратер Плутарх напоминал глаз
Селены-окудницы, хозяйки Гончих Псов,
которая заглядывает в мутные глубины
озера Мичиган
и становится на мгновение скво
из племени виннебаго.
Он тоже мастерил:
не то плащ, не то схрон,
не то блик зазеркалья(там),
или может галеру, что плывет
волнами моря под названием Время,
не то пирогу, что плывет речкою,
которую назвали Эпоха:
из прошлого - а куда неизвестно,
или может ковчег-пристанище,
из которого выпускают голубку:
поискать последний кусок Сарматии,
последнюю горсточку чёрной земли Скифии.
Он тоже летал: на крыльях из черепицы,
рыжей, как кровь,
опалённая жаром яда
(забывая об этом), -
в небо - туда, в созвездие Льва!
OSAlx2о21-о6
https://www.youtube.com/watch?v=QZyVazpVWoI
*
Дах
Він теж був руфером –
Майстрував дах на семи вітрах
Між землею сірою і прозорим повітрям –
Холодним як ніч чужа,
Дивлячись в небо очима сірого птаха –
Коли Білі зорі ховались за хмари,
А кратер Плутарха нагадував око –
Селени-ворожки, володарки чорних псів,
Що зазирає в каламутні глибини
Озера Мічіган
І стає на мить скво із племені віннебаго.
Він теж майстрував:
Чи то плащ, чи то сховок,
Чи то світ у свічаді (там),
Чи може галеру, що пливе
Хвилями моря під назвою Час
Чи то пірогу, що пливе річкою,
Яку назвали Епоха:
З минулого – а куди невідомо,
Чи може ковчег-притулок,
З якого випускають голубку:
Пошукати останній кавалок Сарматії,
Останню жменьку чорної землі Скіфії.
Він теж літав:
На крилах із черепиці рудої
Як кров, в якій отрути жар палить
(І про це забуваючи) –
В небо – там де сузір’я Лева!
Артур Сіренко
