Кохання наче фільм жахів...
Страшна одержимість нею...
Сон пропадає , їсти теж не хочу...
Хочеться напитися в перший і останній раз...
Я не думав що спогади можуть бути болючими..
І я не знав , що кохання це так страшно
Наче біль пекельний...
Голова іде обертом від почуттів...
Після того як колись я перейшов в іншу школу
Хоч це було дуже давно!
Я страшно страждав , що вона не моя..
І саме тоді в мене стало хоббі окультизм...
Спочатку все було добре...
Але потім поплатився здоров'ям ...
Чому в мене такі почуття до неї?
Сльози , істерика...
І гора книг по окультизму...
От щоб ви знали що кохання це біль!
Не буває вічного щасливого кохання...
І те що ви вважаєте коханням не є почуттям...
Нащо я для неї писав? Нащо присвячував вірші?
Сам кілька років мучуся .. тому що покохав її ще з 5 чи 6 класу...
Я думав вона найкраща! А тепер мучуся ...
Стан поганий , часом броджу ніби між світами
Тобто відчуваю енергію потойбіччя
Бо є рай , є земля і є пекло...
Мені набридло проклинати людей.
Бо це нажаль дуже добре виходить...
Та я відчуваю енергію потойбіччя..
Вона була мені цілим світом!!!
Але чому??? Мені так боляче???
Просити вищих сил її покарати?
Чи знову гадання на числах царя Соломона?
Та ні ... Суть не в тому...
Куди мені до неї поету простому...
Та хай вона буде щаслива,!!!
І може колись прийде на мою могилу
Бо я не хочу жити, втрачаю силу ...