«Молода: Мандраґори свій запах розливають,
при наших дверях усякі плоди якнайкращі,
нові та й старі теж,
що я для тебе, любий мій, сховала».
(«Пісня пісень» Соломона,пісня 7,вірш 14)
Коханий, я віддам тобі в дарунок
арфо́вих ласк шумке ревуче море
і серпантинний трунок-поцілунок,
і яблуневий присмак мандраґори.
Магічний клич незнайдених Ітак –
фантоми гір і скель стрімкі підпори –
сирена починає спів, однак
її оглушить окрик мандраґори.
До Острова Невтолених Бажань,
де жаг і зваб сплетіння неозоре,
на хвилях невловимих колисань
нас призове коріння мандраґори.
Вже видно сушу… візерунок пальм –
бредем пісками… в морі тонуть зорі –
блаженний привид вішальника… Крам
його безцінний – сім’я в мандраґорі!
Плодів солодкоспілий оберіг
на всі віки, де змитих карт простори,
чорно́зем ласки оре переліг
і засіває з тіла мандраґори.
… Скарби примарних візій, позаяк
бажання все ж Невтолені, відколи
у повнолунну ніч горить маяк,
«Відьомська Свічка» - корінь мандраґори.
(Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом". - Львів:Сполом,2017)
)))... дякую за відгук! 
