А спати не можу, хоч виколи очі,
Чому ж так досадно мені проти ночі?
Десь грім недалеко, та то не гроза,
Застигла у серці пекуча сльоза.
У хаосі думи - а що ж воно буде?
Похмуро і сумно, у розпачі люди.
Куди ж нас ведуть, чи женуть, як овець.
Весь світ забирають, життю вже кінець?
Як вирватись з мороку зла і юрби,
Як волю здобути , бо ми не раби.
Не втратити сина, і друга, і брата.
А "слуг" недолугих пора покарати.
Кому ж вони служать? Тобі чи мені?
Мамоні, і молоху... І сатані.
Ні прав, ні свободи... Усе розікрали,
Вони Україну уже потоптали.
Нас можна зламати, усіх поодинці,
Та ми не здаємося, ми - українці!
У вільній країні ми будемо жити,
А "слуги народу" нам будуть служити.
Бо це справедливо! і так воно буде.
І ми - не раби! ми господарі! Люди!
1 липня 2024
