*****
Хай навіть іноді здається,
Що лиш недоленька сміється
Твоя глузливо над тобою,
Та не здавайся їй без бою.
Їй просто так ти не корися,
А, сил набравшися, борися
Супроти неї, щоб здолати
І більш повік її не мати,
А щоб лиш доленька щаслива,
Неначе дівчина вродлива,
До тебе любо посміхалась
Й уважно завжди прислухалась,
Виконуючи без вагання
Твої всі мрії та бажання,
Що ти в своєму серці маєш
І їх, мов матінка, плекаєш.
Лише, набравшись сили, волі,
Шлях простели щасливій долі,
Яким вона прийщла б до тебе,
Неначе до самої себе
Додому, і навік з тобою
Лишилась, щоб ти із бідою
Ніколи більш не зустрічався,
А завжди, всюди утішався,
Що долю цю щасливу маєш,
Що разом з нею поживаєш,
Неначе в бога за дверима,
Що вже нарешті за плечима
Навік лишились всі нещастя,
Що маєш ти лиш світле щастя.
Євген Ковальчук, 29. 01. 2021