Не поспішай вітром пірнати у душу.
Ритмом дощів не втручайся у крик журавля.
Є в нього час долюбити…
Летіти – то «мушу».
Кажеш: «Війна тут…»
Лиха ти.
Це ж – рідна земля!
Не поспішай…
Кришиться втомлений вечір
чорними кадрами зведень…
ковток – марафон…
Де та весна? –
В намаганні спинить кровотечі
днів, що дав лютий?
Пів року – зимі в унісон…
Не поспішай…
Дай на кордоні довіри
сонця торкнутися тілом, вітрів з полином…
Думці моїй, хоч не хочеш,
дай грубої шкіри,
ризи молитви,
бо радість цьогоріч – фантом.
Не поспішай…
Просимо з бабиним літом
золота втішної барви…
У тебе є шанс…
День розвесни…
Переможним нас вилікуй світлом.
Подих надій дай, як плату, не втішний аванс…
26.09. 2022
Фантом – що-небудь нереальне, що існує лише в уяві.
Не думаю, бо вірш написаний ще у 2022 році. 
Але вже й ваш вірш прочитала. Цікаво. Дякую. 
Це вас мій вірш надихнув не спіши не спіши не спіши!
