Щось залишилось все ж таки у цьому місті,
Поміж старих кав`ярень ,вулиць , між дахів.
Серед проблем які гризем мов кістку в клітці,
Не знаючи як відірватись в небо до птахів.
Це щось просте і не вловиме оком,
Перед яким стоїть стіна залежностей життя.
Це те на ,що ступаємо ми буднім кроком,
Але не хочем бачити це диво, аж ніяк.
Коли здається ти нікому не потрібен,
І загнаний в безвихідь цим життям.
Ти вловиш погляд немовляти світлий,
Й в його очах розвіється все по вітрам.
Оценка поэта: 5
Чудово, земляче! Тернопіль завжди і мене надихає.
Вітер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Файне місто Тернопіль FOREVER!!!!!!!
20.01.2009 - 15:37
Молодець.
Вітер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Знаєш ми так заганяємо себе що просто перестаємо бачити життя навколо нас! Життя яке грає сонцем, радістю, вірою, коханням! Тому треба бачити, схаменутись і окинути оком де ти є і скільки всього ти маєш!
Світло від світла! 
