Моє життя - то моє море,
Вітрила обрій омина,
Вся радість там моя і горе
І не твоя у тім вина
Що є у ньому ті сторінки
Чорнилом гірким вписані...
То долі всі мої відтінки
І нею лиш замислені
Я теж страждаю і німію
Ніколи масок я не мав
І все що у житі я вмію, -
Чекати... Поміж купи справ,
Терпіти, біль перемагати!
Летить життя за роком рік...
Кохати, можу лиш кохати
Й писати вірші, то навік!
Не говори нічого! Грати
Скували в серці моїм біль,
Слова безжальні мов гармати
Нам не потрібні, тільки сіль
Усіх твоїх сльозинок диво
Камінням в серці я несу,
Вже білосніжні крила сиві
Та пам'ятають всю красу,
Коли невпинно так кохали
Й летіли в парі в небеса...
Слова-кайдани їх убили,
Сліпі гарматні словеса!
У глибину душі моєї
Ті спогади життя лягли,
Вони зломать стіни тієї,
Що поміж нами не змогли...
Стоять зів'ялі квіти дивні
Метелик за вікном шкребе,
Та і такі - вони чарівні,
Бо то є згадка про тебе
Про наше чарівне кохання,
Його пелюстки я пізнав,
Таке крихке зачарування,
В долонях я його тримав…
Я не забув, на тому місці
Велика рана, не стіна!
Малюнком на твоїй усмішці
Закарбувалася вона!
Я буду жити тим коханням
Воно в мені навік, повір!
Життя мого зачарування
Віршами ляже на папір...
Така вже видно наша суть -
Шукати промінь серед ночі,
Долаючи каміння лють,
Блукати в даль, закривши очі,
У тих незвіданих світах
Навпомацки себе шукати,
Та в прожитих своїх літах
Безцінну суть не помічати!
І за два кроки до душі
Не бачити, що то є квітка...
А вона просить - все лиши,
На що тобі із срібла клітка?
Ти очі широко відкрий,
Вдихни нарешті дух свободи,
Своєму серцю подаруй
Красу навколишньої вроди!
Пізнай її чудовий світ,
Літай над рідними полями,
Й життя твоє безмежжям літ
Злетить в коханні голубами!
Оценка поэта: 5 Я теж страждаю і німію
Ніколи масок я не мав
І все що у житі я вмію, -
Чекати... Поміж купи справ,
Терпіти, біль перемагати!
НАЧЕ Я ПРО СЕБЕ ПИСАЛА)))
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00