Ми у світі людської заздрості
Щонайменше життя живем,
Й поливаємо квіти щирості
Таким гірким очей дощем,
Тай не бачимо шлях вірності,
Мов осліпли, - куди іти?
А у мізках лишень крайнощі,
В кожнім "ми" звучить "я" без "ти"...
І на лоні краси мірної,
Наче куплений весь світ,
Місця мало для думки вільної,
Видно тільки очей лід!
Ми шукаємо вічні цінності,
Щонайкращі слова в мить,
Щоб відчути вогонь гідності
Спромогтися, він в нас горить,
Та чому ж це такі складнощі
Просто жити чуттям дня?
Пізнавати життя радощі,
В кожнім "ми" трошки є і "я"!
Щоб на лоні краси вічної,
Наче щастя земних втіх,
Як відлуння води криничної,
Знову бачив в очах сміх!
Я повітря свободи, мов мужності,
Щонайбільше за мить ковтну,
Й розірву обійми байдужості,
Знову крилами мрій махну,
Тай порину у світ несхожості,
Як та пташка, у всій красі,
Де не має лищат буденності,
Де щоранку квіти в росі!
І на лоні краси помітної,
Наче думки моєї гріх,
Серед таїнств країни світлої
Бачу погляд очей твоїх!
Оценка поэта: 5 "розірву обійми байдужості..." - це вірно! Зараз саме час не бути байдужим до всього, що нас оточує. Бо від цієї байдужості все навколо стало сірим, незважаючи на намагання Отих придати цьому колоьру блиску.
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Я повітря свободи, мов мужності,
Щонайбільше за мить ковтну,
Й розірву обійми байдужості,
Знову крилами мрій махну,
Тай порину у світ несхожості,
Як та пташка, у всій красі,
Де не має лищат буденності,
Де щоранку квіти в росі!
І на лоні краси помітної,
Наче думки моєї гріх,
Серед таїнств країни світлої
Бачу погляд очей твоїх!
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00