Ти спиш у мене на руках,
Мій подих тіло зігріває.
Та звідки ж сльози на очах?
Цього, нажаль, й сама не знаю...
Ця мить прощання назавжди
У моїм серці заховалась...
Пробач за те, що я тобі
У своїх почуттях зізналась.
Не рік, не два були знайомі...
Кохала я тебе весь час.
Та боги змовились немов би,
Назавжди позабув про нас.
Тебе я більше не кохаю,
І образ твій із серця зник...
Але чому, й сама не знаю,
Замість мовчання тихий крик??
Мене не хочеш відпускати.
Являєшся мені у снах,
Щоб знов мене заколихати,
Залишити отруту на вустах.
Прошу, облиш мене назавжди!!!
Залиш мені лиш спогади про нас.
Щоб іноді дивилася на небо
І пам ятала наш зірковий час...
́́
...
