* * *
Лягали ро́си на долоні
Сльоза́ми зи́мними весни.
Ще вчора їх не було в полі,
Ще ввечір ласки в них були.
Весня́на ніч під ни́зьким небом
Твій сором вкрала у пітьмі.
Смерка́лося... так було те́пло,
Так га́ряче було́ мені.
Втомилась ніч і свічка ски́сла...
Ми спле́лись з кві́тками в траві,
Над сонцем прохолода звисла
Світанком раннім в тумані́...
Твої сльози ро́сами вкрили долоні
І палаючі кві́тки сердець у весні –
Підкорився на спо́кусу теплій природі,
Стало зимно, як ранку, з тобою у сні.
Павло Гай-Нижник 6 грудня 1990 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.30.
