Що в голові твоїй сидять юрбою
в нічну годину сотні сновидінь,
і іноді хвилюють, непокоять вже знаєш.
Мчить он білий кінь
засніженою річкою, горою,
і кидає на воду срібну тінь,
а небо розсипає білу хвою
й мереживо кульбабових цвітінь…
Пташки щебечуть високо у вітах
величних і химерних пралісів...
Свічки, шампанське і красуні в квітах
танцюють під гітару й скрипки спів...
В снах все прекрасно...
Та ти вранці встань.
Себе самого в дзеркалі розглянь.