Йду вулицею.. усміхаюся.. щиро-щиро.. навколо – чарівний світ.. грає дивовижна музика.. пишеться нова казкова історія… Дотик твоєї руки… мелодія переливається.. Усмішка на обличчі,.. спів твого голосу… Фантастично, але це сталося… З’явилося світло.. я відчуваю тепло.. стискаю твою долоню у своїй і роблю наступний крок… Камера крутиться навколо нас, створюючи незабутні кадри.. Наше життя розцвітає.. нізвідки появляються пташки, місяць, сонце, хмаринки, пелюстки білих троянд вистелюють нам доріжку посеред вечірнього міста, яке ніби загорається під променями близького сонця та нашого кохання.. Як в казці.. Чарівна принцеса дарує радість мені… Усмішка прекрасного обличчя,ніжний погляд очей, що світяться, ніби дві зірочки, кличучи до себе, мелодія голосу, що вабить своєю таємницею.. Білосніжка, яка прокинулася для того щоб своєю красою врятувати світ… Вийшла з казкового палацу, і, взявши мене за руку, зробила щасливим… Неймовірно, але вона так близька до мого серця.. Не можу цього всього пояснити.. Єдиний подих підносить до неба…Загортає у хмаринку.. Стає так добре-добре.. І в повітрі з’являються перші звуки колискової пісні… На сусідній хмаринці стоїть піаніно… Напевне, ангели заздрять мені..чарівно… не так як завжди… Люди говорять.. А я відчуваю… Поганих речей не буває.. І кожен літній дощ – потік маленьких щасливих краплинок…Вони біжать, вистрибують, веселяться… І ми… також… Дивимось на небо, ніби у дзеркало.. Світ врятований… Тільки ті, хто вміють любити будуть жити… відриваємось від землі… з кожним моментом стаємо ближчими до зірок.. And the touch of your hand says you’ll catch me wherever I fall..
03 серпня 2008 00:37