Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.
«Квіти в волоссі», Бумбокс
Ти тут, і тут твій дім,
І ти щасливий поки тут жиєш.
Бо тут твій ґрунт, твоя земля, сім’я
Ти тут людиною ростеш.
У тебе входить ця культура,
Цей запах трав,
Зелено-ніжних і п’янких,
І їх шалено смарагдовий сплав.
Ти з сонцем у крові,
І небо прихилити, море перейти
Так легко все тобі.
Тобі так не сидиться
Вдома, ти гуляєш, п’єш каву,
У когось на розкішному балконі.
І дивишся за обрій,
Де не видно зорі,
І не думаєш,
Як то проживати не свою долю.
Тобі так хочеться
Побачити усе на світі.
Тауер, картини Далі, ха
Ми бачили і не таке
Уже сотні разів.
Тобі б дихати заокеанським повітрям,
Телефонувати друзям,
І казати «Я в Америці!».
Збудувати там лише свій дім,
Отримати машину ну і поки карту green.
Телефонувати мамі
І казати: «Я вже happy here».
Навіщо повертатись, коли тут добре?
Нащо плакати, коли все ОК, ОК!
Ми тут пригрілись, ми тут вже раді,
Коли ходимо у супермаркет у своїй піжамі.
Нам би залізти в свої джинси
Пити кока-колу, торгувати хот-догом.
І хизуватись своє свободою,
Коли в Belarus це точно свинство.
Ми занадто цивілізовані,
Наукою загіпнотизовані,
А Землі нам так вже мало,
Тому переселитись на Марс
Нам слабо точно не стане.
Ми – одна єдина нація.
Яка діаспора? Ви знущаєтесь?
Це колишнє – в прострації.
А он бачиш журавлі
У вирій летять.
Вони лишень перезимують,
Ну а потім назад, назад.
Ну а ви повернетесь?
Та мабуть ні..
Та ви ж не обіцяли,
Нащо плакати?
І старенька бабуся запитає у онуки:
Знаєш, де на карті Україна наша?
«Yes, of coarse. It is Russia!»….:((
P.S. Це просто важливо
Було сказати..
Не виїжджайте друзі,
Вас так важко чекати…