Ти любиш джаз? Прокурений гуртожиток,
Старенькі вікна, що благають самоти...
Я, знаєш, некоханою не можу.
Потрібен ХТОСЬ. Цей хтось сьогодні - ти.
Давай на "Ви" і білий шоколад
На блюдечку з любов"ю і з арахісом...
А я ще вчора віри не йняла б:
Наш сивий світ - то Будди чи то Брахми сон.
Не вір, малий. Співай для мене голосно,
Хай в"януть спогади про всіх, хто "до",
Коли серед пустелі гладіолусом
Пускає корінь перша із подоб
Моїх, що зветься не Венерою чи Нікою,
Що ще не має імені свого...
"Співай щосили!" - з розпачем викрикую.
ЧергОвий в небі справно б"є у гонг.
Сигнал. То знак: хтось бавиться у трагіка.
Хтось вирішив і викресав нам залп.
Поразки загорта у білі стяги кат...
Давай на повну! Хто б що не казав...
19.09.2011
Дивно.Ви ніби-то самі з собою сперечаєтеся. Торкнулися чогось чудового, аля лякаєтеся йти далі й повірити. Дуже розумна , талановита, але ж так пусто на серці...
Одиночество -- условие творчества... такого висновку я дійшла ще тоді, коли думала, що думаю російською. Давно. Ой, Лялю,як же я достеменно знаю, про що Ви... Втішимося тим, що все ілюзія, а Світ, з якого ми СЮДИ не повністю народилися, чи прийшли, -- поза формами...
Вибачайте, за такий занадто "розумний" коментар... все життя перед внутрішнім зором пропливло... всі ці ХТОСІ... Вірш ваш -- живий, вірш ваш -- особистість...
Ех,яка відчайдушність і нестримна жага перемін в особистому житті!.. Чудовий вир емоцій!!!Давненько не читала Вашої вишуканої лірики,Вас довго не було на сайті...
бракує слів і на губах лише емоції вирують.
сліпці й обмежені є ті що Вас не чують...
Ваш вірш чарує серце і лоскоче душу,
тому у обране я з радістю забрати мушу!