Марі на проза. ру кодує вірші подвійним іменем.
У ній живе багато тем, куди там Кінгу Стівену.
До речі, вчора пропонував їй інший своє хтиве тіло.
На вуха локшину вішав, мовляв, він є світилом
Науковим. Та їй начхати на його слиняве кохання
І тільки так, а не інакше, й лише з єдиним – гортанно -
Марі почувається справжньою жінкою, є собою,
Коли він проростає дивом у ній - цілющим звіробоєм.
Вона сумує, впадає в ейфорію, заламує білі руки,
Терпнуть у неї коліна, стікають сльози в холодні ріки
Бо, нівроку, Марі вже знає, хто така любов. Це -
Немовби розпечена праска притисла серце...
Замість квітів у горщиках вирощує дивних зайців,
Вони гуляють по квартирі, коли є настрій.
А Богу вже набридло боротися з її лезом гострим,
І часто в снах її засиджуються потойбічні монстри,
Затим із неї казки страшні виповзають між люди,
Фарбує світ вона у фіолетовий колір, бо нудить...
Була щасливою, коли зустріла омріяного майстра,
Чекала у дарунок ні, не юду - осінні жовті айстри!
Марі також піде на зраду і зрадить власну совість.
І виллє душу зболену у WORD - напише повість.
2011.
