Бог явився чоловіку
І прорік:
«У мене є яблуко.
Це чудесне яблуко,
Клянусь своїми предками,
Що в вічностях до моєї вічності жили.
Це яблуко – породження
Небожителів потаємних думок.
І я його повішу тут,
А поряд тебе посаджу
Так, щоб міг його дістати.
Але мусиш заткнути ніздрі
Та не давати волі рукам
Й очам своїм,
І шістдесят років просидіти тут,
Лишивши яблуко незайманим.»
Чоловік розважно відповів:
«О найкумедніший з богів,
Що це за дурня?
Ти створив мені спокусу,
Як кляте яблуко створив.
І що ж тепер?
Чи зможу розпорядитися життям,
Яке тобі належить?
А бажаннями?
Схаменись, о найдурніший із богів:
Якщо я викину на вітер
Шістдесят своїх найкращих літ,
То стану могутнішим богом, ніж ти.
І тоді, самовдоволений владико,
Побачиш, як золотосяйні янголи,
Що співають гімни пресвяті
Навколо престолу твого,
Будуть зростом із мурашок коло моїх ніг.»
------------------------------------------
A god came to a man
And said to him thus:
"I have an apple
It is a glorious apple
Aye, I swear by my ancestors
Of the eternities before this eternity
It is an apple that is from
The inner thoughts of heaven's greatest.
"And this I will hang here
And then I will adjust thee here
Thus-you may reach it.
And you must stifle your nostrils
And control your hands
And your eyes
And sit for sixty years
But,-leave be the apple."
The man answered in this wise:
"Oh, most interesting God
What folly is this?
Behold, thou hast moulded my desires
Even as thou hast moulded the apple.
"How, then?
Can I conquer my life
Which is thou?
My desires?
Look you, foolish god
If I thrust behind me
Sixty white years
I am a greater god than God
And, then, complacent splendor,
Thou wilt see that the golden angels
That sing pink hymns
Around thy throne-top
Will be lower than my feet."