Дивлюсь на людей я і плачу,
Жадоба їх й зло роздирає.
Коли десь я бидло побачу,
то серце все в ранах й страждає.
Кулак став як сленг,звична мова,
Хоча ніким не планувалось,
а далі знущання йдуть знову,
і владою вмитись зосталось....
Людина продажна тепер ВІН,
під себе все й всіх загрібає,
й про маму свою,її горе
нічого не бачить й не знає.
І в чорний день, в день її смерті,
віночка лише передавши,
не знайде слова ті відверті
про спогади з нею згадавши....
Живуть такі люди на світі.
Для ЧОГО живуть- я не знаю.
Що матері є вони діти
про це з часом вкрах забувають!