Я не хочу прощатись з літом,
А воно на баскім коні
Вже зникає в жоржинах-квітах
І махає "па-па" мені.
І кидає солодким згустком
На зціловані серпнем вуста
Божевільну осінню пустку,
Ту, що віршем в душі зроста.
Одинока і горда осінь
Так без пристрасті,
без прикрас
Тихо гладить моє волосся,
Будить спогад п’янкий про нас,
Де ми юні і божевільні
По жовтневім саду ідем.
А стежки - рушники весільні -
Стелять шлях нам у наш Едем.
2011