У пам'яті спливають тії очі
оті, що до кохання не охочі
пустії очі, без жодних признаків кохання
в яких крім болю, є лише розчарування
нехай почуття, із життя відпливуть
в душі моїй бідній, уже не живуть
хай просто згинуть...
неначе час на годиннику сплинуть
щоб більше болю не зазнати
щоб серце перестало розривати
і щоб життя в звичайне русло повернулось
щоб твоє серце до мого ніколи не торкнулось
не маю вже змоги від дикого болю страждати
і кожну секунду дзвіночка від тебе чекати
в надії на життя нове пишу
не роби боляче мені прошу
не відвертайся від мого кохання
так наче ти не знаєш про його існування
останній час про що найбільше жалкувала
те що тебе я покохала...
що почуття свої тобі відкрила
а ти так гарно обламав всі крила
і не кажи що не було надії
ти просто розштурляв всі мої мрії
та певно всеж, ти згадуєш ці всі події,
я так сильно тебе кохаю
лиш твої руки у своїх відчуваю
чужі й холодні, інших руки
я навіть їх не відчуваю, що за муки?
і поцілунки не такі солодкі як твої
чому ж оті твої вже більше не мої?
а від інших лиш пустка лине
певно кохання вже моє не сплине
усе що можу я хотіти
тебе хоч десь очима стріти
я знаю після цього біль тяжкий прямує
та певно він мене і загартує!
