Усім багата щедрая земля:
садок вишневий,яблуневий рай
і мова,наче пісня солов""я.
Ліси зелені,поле колосисте
безхмарне небо,сонце променисте,
прозорий дощ і білий-білий сніг...
Та чую за вікном чийсь сміх.
-Чого ви тут,прийшли мене втішати,
а може вам схотілось запитати,
чому думки лягають на папері,
і чом я тісно закриваю двері
й нікого не пускаю в душу?
Бо я мушу.
А може вам сказати прямо в очі?
Коли я прокидаюсь з ночі,
то думаю,як далі бути?
Чому,кому не лінь,стараються нас взути
в різні пари?
А може взяти участь у сафарі,
сховавши свої руки в рукавички,
нажати на курок і ,з непривички,
підстрелити усіх їх ватажка.
А наша доля й так тяжка!
Щоб стидно не було нам жить на батьківщині,
у незалежній й так прекрасній Україні.