Люблю ступати в самоті
По нетрях лісу, без путі,
Там, де природа без людей
Своїм шляхом стихійно йде.
Там, де природа крізь віки
Джерела чистить і струмки;
Люблю ковтнути, як вина,
Той запах, що дає сосна.
Люблю струсить кришталь роси
Із квітів барвної краси
І заплітать в сяйний вінок
Цвіт білих орликів-квіток.
Люблю лягти у тінь густу,
У постіль трав’яну, просту,
І слухати прекрасний спів
Із горл пір’ястих співаків.
І, вільний від потреб людських,
Люблю я жить в місцях глухих,
І десь над озером гірськім
Простий побудувати дім.
Люблю також з гірських верхів
Спостерігать політ орлів,
Чи у бездонну неба шир,
В блакить, занурити свій зір.
Є в людях шарм, у їх містах,
В уміло зроблених речах,
Та в них такої красоти
Природи дітям не знайти.
Alfred Castner King
Nature’s Child
I love to tread the solitudes,
The forests and the trackless woods,
Where nature, undisturbed by man,
Pursues her voluntary plan.
Where nature’s chemistry distills
The fountains and the laughing rills,
I love to quaff her sparkling wine,
And breathe the fragrance of the pine.
I love to dash the crystal dews
From floral shapes of varied hues,
And interweave the modest white
Of columbine in garlands bright.
I love to lie within the shade,
On grassy couch, by nature made,
And listen to the warbling notes
From her fair songsters’ feathered throats.
And freed from artificial wants,
I love to dwell in nature’s haunts,
And by the mountain’s crystal lake
A rustic habitation make.
I love to scale the mountain height
And watch the eagle in his flight,
Or gaze upon the azure sea
Of aerial immensity.
I love the busy marts of trade,
I love the things which men have made,
Though man has charms, none such as these,
In him the child of nature sees.
ID:
378397
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 17.11.2012 15:21:26
© дата внесення змiн: 01.05.2018 18:06:32
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|