Вона одягла довгу сукню й підбори,
Дістала сережки у грецькому стилі.
Так схожа на героїню роману,
Який дочитати вже було не в силі.
Просила в метро на проїзд одну гривню,
Читала уголос Сократа й Сенеку.
А потім кидала у полум`я вірші
І бігла за обрій незнаний далеко.
Вночі малювала на дошці світанок,
Закрила вікно від нестерпного люду.
Писала листи у минулі століття,
Що більше не зможе, що більше не буде.
Сиділа одна у місцевому пабі,
Читала по спинах думки, наче відьма.
Чекала запрошень на запашну каву
Із присмаком Праги, із запахом Відню.
У сумці вона заховала цукерку,
Серветкою витерла запах "Versace".
Закуталась в ковдру від снігу і спеки,
Читала Сенеку, Читала Сократа.
