Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Іськова-Миклащук: Лист до мами - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння
Надія Таршин, 15.01.2013 - 16:43
Надзвичайно актульна і серйозна тема і Ви, Оленко, дуже добре її розкрили. Пройняло до глибини душі
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ці діточки поруч. І вони часто своєю агресивною поведінкою прикривають зболену душу
Весняна Осінь, 20.12.2012 - 11:12
Назвичайної глибини вірш... І такий актуальний в наш час... Доля матерів-заробітчанок...
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це вам за чуйну душу
Наталія Ярема, 16.12.2012 - 10:38
Це- наша спільна біда. Жінки, щоб заробити копійку, мусять покидати дітей і їхати в чужину на заробітки...А в нашій країні пани наживаються на таких, як ми...
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Навіть термін новий придумали " італійські" діти. Відносять їх до групи ризику. І живуть вони ніби при батьках, але сиротами
Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Памятаю племінника, який в осінню сльоту, щодня незалежно від погоди виглядав з поїзда батьків...
Валентин Бут, 11.12.2012 - 13:47
Життя складне,- що тут іще сказати...Та не сприймаю я, хай що там кажуть знов, Коли на заробітки їде мати, ЇЇ в купюри скручену любов. Чого втікаємо із власної домівки Рудими мишами в сусідськії двори? Невже наша любов сягає так от мілко. Що крадемо дитинство в дітвори? Невже настільки втратили ми гідність, Що згодні за жирнішу миску супу Іспанських доглядати інвалідів, Латинцям підтирать старечі д...пи? Чи не чесніше, взявши в руки дрюка Нам власну владу привести до тями, Щоб знали - ми не бидло, не багнюка Під їхніми державними ногами? Я з радістю поїду до Европи, Відвідаю Америку, Китай Коли там знатимуть - вкраїнці не холопи Я ж буду знати, що цвіте мій край. Оленочко, - сподвигли мене на ось це. Зачепило. Вірш Ваш, торкається такої теми, що втриматись і справді важко. Моє шанування і захоплення Вами, як поеткою, яка тонко відчуває болі свого краю! Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш-відповідь вдався на славу. Спасибі за добрі слова Олена Іськова-Миклащук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за підтримку
|
|
|