Я так згаряча кинув одразу:
«…і ніколи тебе не кохав!»
На обличчі побачив відразу,
мав іти, та як стовбур стояв.
А у неї ні слів, ні емоцій,
лише брови уверх підняла.
Я гадаю: «То, мабуть, у шоці,
до пуття моїх слів не взяла.»
Так стояли ми десь із годину,
я вже плюнув на все, та й пішов,
чую постріл. Отак! Серед днини!
Хоч би труп там її не знайшов!
І ураз забігаю в кімнату,
думав все уже, не жива,
я гадав, що тримала гранату…
та й кричу: «Ти ж іще молода!»
Але бачу таку ось картину:
життєрадісна, рада, щаслива
ось так само, в самісіньку днину,
то шампанське зараза відкрила!