Колись були ми босі, та пригожі
до всього, що тримало на землі.
Та й заробили з братом гарні гроші.
Купили нам на них аж дві калоші,
що саме стали модними в Кремлі.
Від гордості не довго й до гордині.
Хотілось, щоб гриміло все село.
І в пам’яті спливають ще й донині
калоші, що червоні всередині,
а зверху – наче ленінське чоло.
Дарма, що все одно були ми босі,
та зимної сльотавої пори,
мов на парад, взувалися в калоші.
Не пасували, та які ж хороші!
Тримались на ногах, мов приросли.
Було, що якось наступив на скалку,
то й досі зачіпає за живе.
Ноги не жалко, а калоші жалко.
Як партію, любили ми їх палко,
жахаючись, – а раптом хто порве.
Була епоха слів пустопорожніх
і гасел – хоч нудних, та голосних.
Вожді в народ ходили у калошах.
Сам ідеолог партії безбожних
топтав Червону площу саме в них –
у гумових калошах всесоюзних,
що певно додавало їм снаги
топтати українців волелюбних –
винищувати кращих до ноги.
На всіх постах стояли людолови.
І хто вже тільки нас не запрягав?
Ми ще не знали про еліту нову,
хто не калоші, а любов до мови
на валянки в Сибірі поміняв.
І в кепський час бували дні хороші,
коли діставшись рідних берегів,
ми залишали суржикову ношу,
мов за порогом репані калоші,
і розмовляли мовою батьків.
Ми не цурались Байрона, чи Гете.
І Пушкіном годили вчителям.
То вже сама душа волала проти
братерської ведмежої турботи
під гаслами набридлих «одобрям».
Держава зла пропагувала кривду
на зрозумілій мові матюків –
після калош, ҐУЛАҐу й геноциду –
вінець завоювань більшовиків.
А що ж тепер?
Калош давно немає,
та кожному «глаголити» кортить.
Все в ті ж калоші мафія взуває.
І кожен, хто своїх не поважає,
то суржиком радянським лопотить.
Це незалежні українці знову
самі себе впрягають в те ж ярмо,
на людях презентуючи обнову –
чужу загальнозрозумілу мову.
Батьківську вже і дома не вчимо.
Я не до всіх. До українців, – прошу,
не потурайте найманцям-совкам.
Що не пробачиш горе-землякам,
що й пари слів зв`язати не спроможні
на будь-якій?
То що тим байстрюкам,
що нашу мову топчуть, мов калоші,
в догоду шкарбунам-більшовикам?
