Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Допоки посвіт… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Мірошник Володимир, 19.01.2014 - 21:33
В скрипки струна порвалась,Ніби чиєсь життя. Вам ніби туги мало, Візьми за це каяттям. Ксю..., 18.01.2014 - 23:11
сказати "я в захваті від прочитаного" - це не сказати нічого. Просто неперевершено описано почуття. Забираю собі в "обране"
Левчишин Віктор, 18.01.2014 - 22:16
Мене завжди вражає те, як жінки багатогранно передають свої почуття! В таких випадках завжди відчуваю їх зверхність! І нічого не поробиш з цим - ми різні.
горлиця, 18.01.2014 - 20:43
Надіюся, що біль не ваша , а вашого ЛГ! Весна не за горами і все буде гаразд!
Валя Савелюк, 18.01.2014 - 10:54
посвіт - слово гарне..."Пірнало світло у твоє волосся" - красиво... зримо... тактильно-відчутно - пружний атлас волосся кінчиками пальців - атлас - бо він також із посвітом... відчай - передано, напруга - через: Аж у сплетінні тріскають волокна І рвуться жили струнами в мені... нуЮ і зв"язок емоцій із оточенням, середовищем, тобто - Тремтить душа, до ниточки промокла, І гасить місто цятками вогні... все тут є... ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 17.01.2014 - 19:50
Залишити тебе - мені не сила,Неначе слабість ноги підкосила. Тулю до серця непрочитані листи, Де в кожному рядочку, мій коханий, ти… І де б я не була, моя з душа з тобою, Спливає час життєвою рікою, Вкриває згодом іній золоте волосся, Життя складає досвід у покоси… Мені б тебе забути й безтурботно жити, І від кохання трішки відпочити, Та не під силу розлюбить до віку, Чекають діти батька, а жінка чоловіка! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надієчко! Кожен переживає по-своєму, а моя ЛГ сприймає розлуку саме так. Рада Вам!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Андрію! Рада тобі!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Володю! Рада приємному візиту!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це тільки історія моєї ЛГ, навіть не знаю, чому так написалося... Мабуть, настрій був трохи журливий: погода та ще й світло вимкнули надовго... Але усе гаразд! Дякую, Уляночко, за співпереживання!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вітю! Радію, що Вам до вподоби мої скромні вірші! Дякую за підтримку!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В кожного бувають якісь мінорні нотки в настрої - все це проминуще. Дякую, Ромчику! Завжди тобі рада!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую! Приємно, що завітали!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валечко! Після вчорашнього позитиву додалося ще й трішки мінору... Мабуть, волога безсніжна зима впливає.
|
|
|