За межами існування
Було Ніщо,
Ніщо існувало
І сублімувало
Свої страхи від існування
За межами існування
У Щось.
Попри всі закони фізики,
Логіки,
Критики,
Політики,
Історії,
Алегорії,
Попри всі закони
Ніщо творило щось,
Називаючи це космогонією.
Ніщо було Чимось,
Про це не підозрюючи,
Відчуваючи примус
У поліморфності існування.
Ніщо читало Хайдеггера,
Плутало буття і сутність,
Вибухнуло попри відчутність
Незримого нагляду.
Ніщо вчилося плавати
Між плазматичними мембранами,
Що зливалися океанами
У межах існування.
Ніщо було відсутністю,
Відсутністю присутності,
Відчутністю безлюдності.
Ніщо так хотіло існувати,
Або хоча б вміти хотіти.
І коли Ніщо дійшло апогею,
Що, по суті, апогеєм не булó
Поламалося його єдине крило,
Якого теж не було й не мало бути.
Світ ламався, склеєний із клею,
І нівелювалися амплітуди,
Що їх не було і не мало бути.
7 серпня 2013
