Поглинутий ночами весь в печалі.
Годує темнота мої думки.
Думки, як нескінченні магістралі.
Здається, там де мрак – там я зави́с.
Які бездонні і голодні ночі!
Так пафосно вбирають всю мою вологу.
Там темрява навіює думки пророчі.
Та вдень все виявляється лише прологом.
Ніч – душі каменолом.
Лиш там я почуваюсь вільно.
Вночі готовий бігти напролом.
Я навіть трохи божевільний.
Куди заносить вітер темноти?
Лиш там я не рахую часу.
Лиш там не бракне тої повноти,
Якої світло дня погасить.
Купив білет. Дорога – в темну ніч.
Все в темноті так атмосферно.
Я відчуваю дивну річ, -
У темряві стаю відвертим.
Самотність не завада ночі.
Вночі так легко помовчати.
Вдивляються в вікно мої криштальні очі
Туди, де хочу закричати.
19/02/2014
Соглашусь со всеми предыдущими комментариями. Ночь - необыкновенное время, думается очень легко и свободно, за минуту можно набросать нечто гениальное. И самое главное в этом (лично для меня), что зачастую утром я не могу поверить в то, что написал ночью. Полдня хожу потом и приятно удивляюсь:" Как, как я мог такое написать?"
RAY ZAVTRA відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приятно, что есть люди, с которыми в таких вещах я на одной волне. Иногда действительно, прочитываешь и не веришь, что твои мысли как-то так легли и получилось такое невероятное
радий бачити на сторінці)
