На твоїх долонях засинало літо,
Я на них дивився і здається млів.
Та проте між нами стільки тем відкрито,
Але в такий вечір бракувало слів.
Я дививсь на тебе, і твоє волосся,
Лагідного тону, з запахом "ваніль".
По плечах спадало, мов вода лилося,
І мене п*янило, більше ніж як хміль.
Я дививсь на небо, що ховалось в Очах,
Синіх і бездонних, я себе згубив.
Я блукав по темних одиноких ночах,
Поки моє Сонце, тебе не зустрів.
На твоїх долонях грілось моє серце,
Що тобі єдиній нині я віддав.
О моя кохана, моя чарівнице,
Три століття поспіль я тебе жадав.