Я ненавиджу очі твої,
І в той час їх так палко кохаю.
Моє серце болить у пітьмі,
Але ти цього зовсім не знаєш.
Ти не знаєш, що значить втікти,
І тікати ввесь час, лиш від себе,
З моїх вуст виринають мольби,
Не залежати зовсім від тебе.
Подих твій не належить мені,
Погляд свій віддаєш ти повсяк час інакшим,
Залишаюсь одна я в тиші,
Ти не будеш для мене найкращим.
Розумію я це кожен день,
Та змінити нічого не можу.
Я твоя зовсім юна модель,
Недосвідчена, дивна, на інших не схожа.
Ти обіймами хочеш мене притягти,
Поцілунками душу мою роздягаеш,
І на ранок без прощення просто піти,
Знову, в бездну мене ти кидаєш.
Я відкину сумління у своїй голові,
Підніму я до неба свої світлі очі,
Не надійся, вони знову живі,
І чекають, наступної пристрастної ночі.
