В цьому світі розлучень, в цьому світі розлук,
Так важливо лишатись людиною,
Зігрівати чийсь холод теплом своїх рук,
І не жити одною хвилиною,
І сказавши "люблю"- не казати "прощай",
Й не міняти людей, так як речі,
Ну бо хто ж ти тоді, як не справжній шахрай?
Що є вовком у шкурі овечій,
І як другом назвався, то будь до кінця,
Не кидай, як би важко не було,
Не ховай від товариша свого лиця,
Й не суди ти його за минуле,
І будь світлом весняним, будь літнім теплом,
І розрадою будь в чужім горі,
Рятувальним будь кругом, запасним будь крилом,
А не просто краплиною в морі,
Пам'ятай же, мій друг, це життя- один звук,
Пролетить дощовою хмариною,
А в цім світі розлучень, в цьому світі розлук,
Так важливо лишатись людиною!