Колись, коли ми будем старенькими і у нас буде вже троє внуків, ми вирішимо востаннє побачити океан. Купимо білети на авіарейс і полетимо першим класом у Сідней. Молоді мешканці міста будуть з подивом дивитись на нашу пару, бо все ще через стільки років, ми ходимо тримаючись за руки і дивимось з ніжністю у погляді.
Старенькі завжди встають рано. Вже о 5 ранку, ми будемо спостерігати на побережжі як сонце сходить з під глибин океану. Будемо лежати під розлогими пальмовими парасольками і згадувати молодість. Будемо посміхатись, як згадаємо скільки всього пережили. Ти все ще будеш цілувати мені долоні і казати, що я у тебе особлива.
А ввечері, ми будемо їсти у дорогому ресторані м*ясо на грилі і пити вино. Ти запросиш мене на танець і ми зрозуміємо: "Життя прожито не дарма".
Потім ми спустимось на опустілий пляж і я поцілую тебе так, як завжди цілувала перед довгою розлукою.
Тільки тепер вона буде зватись - вічність.
