(Переклад з Н.Самсонової, з російської)
Дешеві квіти ці… Хто їм придумав ці́ну?
Кому дано їх долю обірвати?
Вони собі росли, пробили землю тлінну,
Росли, щоб душі наші зігрівати.
Росли, обличчям доторкаючись до сонця,
І промені його несли на пелюстка́х,
І крапельки роси, як всесвіту віконця,
На їх зелених листяних руках.
Життя їх обірвали людські жорстокі руки,
Перетворивши пісню сонця у товар,
Поне́сли продавати їх кольори і звуки,
І то́нкий ніжний сонячний нектар.
Дешеві квіти ці нехай купують діти,
А ви, діставши гроші, відве́рнетесь від них…
Ви купите комусь дорожчі квіти,
І сльози забринять на пелюстках сумних.
Дешеві квіти в руках, як діти,
Дешеві квіти – печаль землі,
Дешеві квіти, їх не зігріти,
Пізнали смерті холодні дні.
12.04.2005
