З Е М Л Я
Не може не визвати в нас дивування
Чудове планети Землі обертання.
Вона нас не б’є, не трясе, не хитає,
Лише обертає, лише обертає.
При цьому в безкрайньому небі високім
Ми не одинокі, ми не одинокі.
Навколо є безліч і зір і планет,
Туманних галактик, яскравих комет.
І кожне це тіло з великим терпінням,
Як вчить нас закон про всесвітнє тяжіння,
Повинно і Землю тягнути й штовхати,
То вправо, то вліво її обертати.
Земля має мчати, стрибати ускач,
Неначе у полі заляканий м’яч,
Земля ж то поводиться досить шляхетно
І нас обертає спокійно, славетно.
То як же не викличе тут дивування
Таке обертання, таке обертання.
