Внук до діда прямо зранку :
«Значить що оте «сюди»?
– Ну, воно, напевно, любий,
Важить проти до «туди».
- Ось вони стоять навпроти
Десь на відстані руки?
- Та, питання це відносне:
Як два береги ріки,
Можуть бути, як в потічка,
А буває – як світи.
- Що ж лежить між ними, діду,
Можна впевнено іти?
- Я б хотів молочні ріки,
Киселеві береги,
Та лягають поміж часто
крижані густі сніги.
- А багато часу треба,
Щоб добратися «туди»?
На ракеті чи на возі
Прокладати вдаль сліди?
- Це для тебе, юний друже, -
З’їсти жменьку черешень.
Між «сюди» й «туди» для мене
Промайне, як хвилька, день.