Не замерзло серце в буревій холодний,
Хоче всіх зігріти, бідний хто й голодний.
Бо плекає серце чуйність й теплоту,
Віддавати раде ніжність й доброту.
Не втомилось серце на любов і щирість,
У важку годину не втрачає милість.
Ділиться останнім, як сутужно брату:
Буханець розділить, дружню дасть пораду.
Не втрачає серце людності і ласки,
Хоч цинічно кажуть, що це просто казки.
Де воно маленьке черпає любові?
Щоб зробити будні з сірих кольорові.
Не тримало серце на людей образ,
Небайдуже серце, гарне без прикрас.
Хоч саме від болю плакало ночами,
Бо нестерпно нили рани в ньому й шрами.
Не чекає серце вдячності людської,
І не звикло жити для себе в спокої.
Добре серце з часом не закам'яніло,
Бо завжди горіло,а не тихо тліло.
Т. Семенченко
